08 листопада 2016 | Вадим Жилко | remove_red_eye 4119

Питання читачки: "Скільки разів протягом року працівник може брати відпустку за свій рахунок, на який термін і як часто?"

Відповідає юрист Леонід Судаленко:

- Статтею 189 ТК передбачені випадки, коли наймач зобов'язаний надати працівникові короткочасні відпустки без збереження заробітної плати. Так, наймач зобов'язаний надавати за бажанням працівника короткочасні відпустки без збереження заробітної плати таких категорій працівників:

1. тривалістю до 14 календарних днів:
   • жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 14 років або одну дитину-інваліда віком до 18 років;
   • учасникам Великої Вітчизняної війни та особам, прирівняним до них по пільгам;
   • здійснюють догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку (без видачі лікарняного листка або його замінює);
2. тривалістю до 60 календарних днів:
   • пенсіонерам за віком та інвалідам, які працюють на виробництвах, в цехах і на ділянках, спеціально призначених для праці цих осіб;
   • пенсіонерам за віком та інвалідам, які працюють в навчально-виробничих організаціях товариств глухих;
3. який отримав відповідно до медичного висновку путівку для санаторно-курортного лікування, термін якого перевищує тривалість трудового відпустки, - на відсутню час (з додаванням часу на проїзд), а якщо трудова відпустка використаний, - на весь термін путівки (з додаванням часу на проїзд) ;
4. в інших випадках, передбачених законодавством, колективним договором, угодою.

Серед таких інших випадків, коли наймач зобов'язаний надати працівникові короткочасну відпустку без збереження заробітної плати, можна відзначити наступні.

Статтею 213 ТК передбачено, що працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих навчальних закладах, у період навчального року надається, за їх бажанням, не менше ніж один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. Крім того, для здачі випускних іспитів їм надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати тривалістю не менше 15 календарних днів, не рахуючи часу на проїзд до місця знаходження навчального закладу і назад.

На підставі ст. 219 ТК працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру, надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів (з розрахунку по 10 календарних днів на кожний іспит).
Певні гарантії надані і працівникам, евакуйованим (відселяти) із зон евакуації (відчуження), першочергового і подальшого відселення і самостійно залишають ці зони після аварії. Зокрема, такі особи мають право на отримання соціальної відпустки терміном до 14 календарних днів на рік без збереження заробітної плати.

До соціальних відпусток відносять також різновид відпустки, передбачену ст. 347 ТК. Відповідно до неї, якщо тривалість трудового відпустки працівника на роботі за сумісництвом менше, ніж тривалість трудового відпустки за основним місцем роботи, наймач на прохання працівника надає йому соціальну відпустку відповідної тривалості без збереження заробітної плати. Дійсно, можуть мати місце випадки, коли трудова відпустка за основним місцем роботи перевищить тривалість такої відпустки за сумісництвом. Згідно ч. 1 ст. 347 ТК трудова відпустка які працюють за сумісництвом надається одночасно з трудовим відпусткою по основній роботі. Якщо у працівника закінчиться відпустка за сумісництвом, а по основній роботі триватиме, він повинен вийти на роботу, незважаючи на те, що за основним місцем роботи він зберігає право на відпустку. Даная ситуація не дозволяє працівнику в повній мірі скористатися правом на трудову відпустку, в зв'язку з чим законодавством не передбачено його право продовжити відпустку за сумісництвом на яких бракує дні. Оскільки даний відпустку безпосередньо не пов'язаний з виконанням роботи за сумісництвом, він відноситься до соціальних неоплачуваним відпусток.